Ми рідко згадуємо, що молитва у великій мірі ― це прослава Бога. Погляньмо на Псалтир: всі Псалми ― це возвеличення і прослава Бога, того, що Він зробив для свого народу.
Коли ми придивляємося до Бога і до свого життя, то неминуче будемо Його прославляти. Адже ми знаємо, що Господь ― всемогучий, добрий, прощаючий, милосердний, тому неминуче хочемо Його прославляти.
Коли ми придивимося до свого життя, то побачимо, скільки Бог дає нам усього. Можливо, в певний моменти ми цього не розуміли, не сприймали, бунтувалися. А з часом почали розуміти, що це потрібно саме нам. Тоді почнемо відкривати присутність Бога в нашому житті, прославляти Його, бо це Той, який творив і творить багато доброго в нашому житті. Коли ми пізнаватимемо це глибш, то ця прослава не буде лише миттю вранці чи ввечері, а стане основою нашого життя. Ми це можемо бачити в житті святих ― прослава Бога була в кожну мить їхнього життя, так вони являли нам Бога.
Святі не були якимись особливими людьми. Та вони показали нам Бога, показали те, які великі речі може чинити Бог в житті людей – таких самих грішних, слабких і немічних, як ми. Та Бог – великий. І такі великі речі Він робить для кожного з нас. Тому своїм життям ми мали би прославляти Бога. Бо за нашими вчинками, за нашим життям люди пізнаватимуть, яким є Господь.
Коли ми усвідомимо, яким великим є Господь, то захочемо разом Його прославляти. Тоді молитва прослави не буде лише особистою. А ми захочемо звеличувати нашого Отця разом.
Дехто із отців казав: якщо ми не зустріли Господа на особистій молитві, то нам нема що робити в храмі, бо ми не можемо Його прославляти. Молитва прослави в нашому житті така слабка, бо ми замало пізнаємо Бога.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
